Geoinformatika 2015; 4(56) : 17-28
УДК 550.36+551.24
ГЕОТЕРМІЧНІ УМОВИ І СТРУКТУРА ЗЕМНОЇ КОРИ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИХ КАРПАТ
Р.І. Кутас
Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, просп. Акад. Палладіна, 32, Київ, 03680, Україна,
e-mail: kutasroman@gmail.com
Наведено результати спільного аналізу сейсмічних і геотермічних даних уздовж двох профілів сейсмічного зондування (CEL 05 і PANCAKE), що перетинають Західні (на території Польщі) і північну частину Східних Карпат (на території України). Товщина земної кори змінюється від 24–25 км у Паннонському басейні до 45–50 км у межах Транс’європейської сутурної зони (ТЄСЗ) та Східноєвропейського кратону (СЄК). При цьому змінюється і структура земної кори. Тришарова кристалічна кора, типова для докембрійської платформи, трансформується у двошарову в зоні ТЄСЗ на профілі CЕL 05 і під прогином Східних Карпат на профілі PANCAKE. У прогині під Зовнішніми Карпатами товщина осадового шару сягає 18–20 км. Його верхня частина (8–10 км) представлена насувом флішоїдних утворень крейди – раннього міоцену, а нижня – очевидно, осадовими породами від палеозою до неогену. Густина теплового потоку уздовж цих профілів змінюється від 35–40 мВт/м2 у межах СЄК до 100–130 мВт/м2 у Паннонському басейні. Аналіз геотермічних даних і 2D моделювання дають змогу пов’язати неоднорідності теплового поля з особливостями геодинамічної еволюції регіону від пізнього протерозою до теперішнього часу. Формування локальних і зональних аномалії залежить від будови земної кори, розподілу в ній радіогенних джерел тепла і зміни умов теплоперенесення. Високі теплові потоки в Паннонському басейні асоціюються з підняттям астеносфери до глибин 40–50 км наприкінці олігоцену – в міоцені.
Ключові слова: Карпати, структура земної кори, тепловий потік, геотермічна модель.